Кіберпростір
Кіберпро́стір (англ. Cyberspace) — інтерактивне інформаційне середовище, яке функціонує за допомогою комп'ютерних систем.
Законодавство України визначає: «Кіберпростір — середовище (віртуальний простір), яке надає можливості для здійснення комунікацій та/або реалізації суспільних відносин, утворене в результаті функціонування сумісних (з'єднаних) комунікаційних систем та забезпечення електронних комунікацій з використанням мережі Інтернет та/або інших глобальних мереж передачі даних».[1]
Етимологія
Термін кіберпростір є сполученням двох слів «кібер» та «простір». Слово «кібер» походить від грецького κυβερ та означає «над». Згідно з одним з визначень, наданому у великому тлумачному словникові сучасної української мови[2], під простором розуміють вільний великий обшир; просторінь; територію. Таким чином, буквально кіберпростір — це якась надтериторія. Проте, більш логічно розглядати кіберпростір як скорочення словосполучення «кібернетичний простір», тобто простір, який створений, працює на основі принципів, методів кібернетики.
Історія
Вперше термін «кіберпростір» було введено у вжиток письменником Вільямом Гібсоном у 1982 р. в новелі «Пекучий Хром» («Burning Chrome»). У 1984 році це поняття було більш детально розкрито у творі «Нейромант» (англ. «Neuromancer»). На думку Гібсона, кіберпростір (cyberspace) — це злагоджена галюцинація, яку щодня зазнають мільярди звичайних операторів у всьому світі. Це логічне представлення відомостей, збережених в пам'яті та на магнітних носіях комп'ютерів всього розумного людства. Потоки даних, що протікають у просторі розуму; скупчення та сузір'я інформації[3].
У липні 1990 р. Джон Перрі Барлоу разом з Мітчеллом Капором опублікував маніфест «Перетинаючи електронні кордони» (Across the Electronic Frontier)[4], у якому розвинули сутність терміну «кіберпростір», підкресливши його інтерактивну складову.
В іноземних та міжнародних документах поняття «кіберпростір» почало зустрічатися з кінця XX ст. В цьому контексті можна згадати визначення кіберпростору, надане Верховним судом США, — унікальний носій, відомий його користувачам як кіберпростір, що не знаходиться на певній території, але доступний кожному в будь-якій точці світу через Інтернет[5].
У рекомендації «Про розвиток та використання багатомовності та загальному доступі до кіберпростору», прийнятій на 32-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 2003 р., кіберпростір визначається як віртуальний світ цифрової та електронної комунікації, пов'язаної з глобальною інформаційною інфраструктурою[6].
У 2013 році групою експертів НАТО було запропоновано визначення кіберпростору як середовища, яке сформовано з фізичних та нефізичних елементів, та характеризується використанням комп'ютерів та електромагнітного спектра для зберігання, зміни та обміну даними з використанням комп'ютерних мереж[7].
Ознаки та види
Кіберпростір характеризується трьома основними ознаками:
- це інформаційний простір;
- він є комунікативним середовищем;
- утворюється за допомогою технічних (комп'ютерних) систем.
Кіберпростір можна розглядати як 1) локальне середовище, у випадку функціонування засобу комп'ютерної техніки, який не під'єднано до мережі, та як розосереджене середовище, яке виникає в разі підключення засобу комп'ютерної техніки до 2) локальної або 3) глобальної мережі передачі даних (Інтернет)[8].
Див. також
Примітки
- ↑ Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 5 жовтня 2017 року № 2163-VIII. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017.
- ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.
- ↑ Gibson W. Neuromancer / W. Gibson. — London: HarperCollins, 1994
- ↑ Kapor M. Across the Frontier [Електронний ресурс] / M. Kapor, J.P. Barlow, 1990. 10 July. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 16 березня 2017.
- ↑ Reno v. ACLU / 117 S.Ct. 2329, 2334–35 (1997)
- ↑ Рекомендация о развитии и использовании многоязычия и всеобщем доступе к киберпространству. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017.
- ↑ Tallinn Manual on the International Law Applicable to Cyber Warfare. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017.
- ↑ Манжай О. В. Використання кіберпростору в оперативно-розшуковій діяльності / О. В. Манжай // Право і безпека, 2009. — № 4 (31).
Література
- Кіберпростір як новий вимір геополітичного суперництва: моногр. / Д. В. Дубов. — К. : НІСД, 2014. — 328 с. — ISBN 978-966-554-240-7.
- Кравцова М. О. Запобігання кіберзлочинності в Україні: монографія / М. О. Кравцова, О. М. Литвинов / [За загальною редакцією д-ра юрид. наук, проф. О. М. Литвинова]. — Харків: Панов, 2016. — ISBN 978-617-7293-94-0.
- Манжай О. В. Використання кіберпростору в оперативно-розшуковій діяльності / О. В. Манжай // Право і безпека, 2009. — № 4 (31).
Посилання
- Кіберпростір // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 332. — ISBN 978-617-7627-10-3.
- The Cyber Space and Information, Communication and Technology: A Tool for Westernization or Orientalism or Both. Ahmad Rizal Mohd Yusof and others [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.], 2011
- Research & developments virtual toys & tools applications in & cyberspace scenery[недоступне посилання з липня 2019]
 |