Католицька церква в Чорногорії

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 30 травня 2020, заснована на цій версії.

Католицька церква Чорногорії — частина всесвітньої Католицької церкви. Католицизм — третя за поширеністю релігія в країні після православ'я й ісламу. За даними загальнонаціонального перепису 2003 року католиками себе вважають 21 972 осіб або 3,5 % загального населення країни. За даними сайту catholic-hierarchy.org у 2004 році число католиків країни становило 21 512 осіб^[1].

Сучасний стан

Згідно з даними перепису населення 2003 року католики Чорногорії розподіляються за етнічною ознакою так:

8 126 албанців (36,98 %)
6 811 хорватів (31 %)
5 000 чорногорців (22,76 %)
2 035 інші національності (9,26 %)

Всього: 21 972 людини

Переважна більшість чорногорського католицького населення належить до латинського обряду.

Історія

Історія католицизму в Чорногорії в основному пов'язана з портовими містами морського узбережжя. У IX столітті в місті Бар (Антивари) була заснована латинська єпархія, сторіччям пізніше з'явилася єпархія в Которі (Каттаро). У 1034 році Барській дієцезії присвоєно статус архідієцезії^[2]. Міста навколо Которської затоки, багато разів переходили від однієї держави до іншої — ними володіли Візантія, Сербія, Венеція; деякий час Котор був незалежним містом-республікою. У Которі та інших приморських містах зводилися як православні, так і католицькі храми і монастирі. У 1166 році в Которі побудований Собор Святого Трифона, в XIII столітті — домініканський та францисканський монастирі.

У 1571 році Бар перейшов з рук венеціанців до Османської імперії, після чого архієпископ Бару був убитий. У 1648 році турки влаштували в Барі погром, після якого багато католиків були змушені під страхом смерті прийняти іслам^[2]. У 1671 році архієпископом Бару був призначений Андрія Змаєвич.

У XIX столітті Чорногорія стала незалежною, в 1886 році було укладено конкордат між Чорногорією та Святим Престолом. У 2006 році Чорногорія була проголошена незалежною державою, у 2011 році прем'єр-міністр країни Ігор Лукшич і папа Бенедикт XVI підписали угоду, в якій обумовлюється юридичний статус та права Католицької церкви в Чорногорії^[2].

У деяких храмах Бару і Котора були встановлені як православні, так і католицькі вівтарі — тут велися служби за двома обрядами (деякі такі церкви діють донині), наприклад це храм св. Луки в Которі (1195 рік)^[2]

Структура

Католицька церква в країні включає в себе Архієпархію Бару та єпархію Котора. Барська архієпархія не підпорядкована ніякій митрополії та знаходиться в прямому управлінні Святого Престолу. Її глава носить почесний титул примаса Сербії. Діоцезія Котора суфраганна по відношенню до митрополії Спліт-Макарська в сусідній Хорватії. Кафедральним собором Барської архієпархії є Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Которської дієцезії — Собор Святого Трифона. Собору Святого Трифона присвоєно почесний титул «малої базиліки».

Нечисленні Греко-католики Чорногорії підпорядковані локальним латинським єпархіях.

Статистика по єпархіях (дані 2012 року)^[1]:

Єпархія		Статус	Митрополія	Обряд	Число католиків	Число священиків	Число парафій	Голова	Кафедральний собор	Примітки
Архиєпархія Бару	Archidioecesis Antibarensis	Архиєпархія прямого підпорядкування		Латинський	11 227	14	19	Зеф Гаши (Zef Gashi), S. D. B.	Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Бар)	примас Сербії
Діоцезія Котора	Dioecesis Catharensis	Єпархія	Спліт-Макарска	Латинський	10 000	16	25	Ілля Яніч (Ilija Janjic)	Собор Святого Трифона (Котор)

Примітки

↑ ^а ^б Статистика сайта catholic-hierarchy.org
↑ ^а ^б ^в ^г «Черногория» //Католическая энциклопедия. Т.5. М.:2013. Ст. 209—212

Див. також

Релігія в Чорногорії

Посилання та джерела

[c-h-1] а ^б Статистика сайта catholic-hierarchy.org

[ke-2] а ^б ^в ^г «Черногория» //Католическая энциклопедия. Т.5. М.:2013. Ст. 209—212

[1]

[2]