Перейти до вмісту

Мисниченко Владислав Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:13, 10 січня 2016, створена 91.245.78.216 (обговорення) (стильові правлення)

Владислав Петрович Мисниченко (нар. 13 квітня 1929(19290413), село Коломак, тепер селище Коломацького району Харківської області) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Харківського обкому КПУ. Член ЦК КПУ у 1976 — 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9-10-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 10-11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989 — 1991 р. Член ЦК КПРС у 1981 — 1990 р. Кандидат економічних наук (1966).

Біографія

У 1936 — 1941 р. — учень школи. У вересні 1941 родина евакуювалася у місто Нижній Тагіл Свердловської області РРФСР. У вересні 1942 — вересні 1943 р. — слюсар танкового заводу імені Комінтерну у місті Нижній Тагіл. У 1946 році закінчив середню школу.

У 1946 — 1952 р. — студент літакобудівного факультету Харківського авіаційного інституту, спеціальність — інженер-механік.

У липні 1952 — липні 1955 р. — старший інженер Харківського авіаційного заводу.

1955 року вступив до КПРС.

У липні 1955 — вересні 1957 р. — заступник завідувача відділом комсомольських організацій Харківського обласного комітету ЛКСМУ.

У вересні 1957 — травні 1959 р. — інструктор відділу партійних органів Харківського обласного комітету КПУ. У травні 1959 — грудні 1964 р. — заступник завідувача відділу партійних органів Харківського обласного комітету КПУ.

У грудні 1964 — червні 1972 р. — 2-й секретар Харківського міського комітету КПУ.

У червні 1972 — червні 1980 р. — 2-й секретар Харківського обласного комітету КПУ.

У червні 1980 — січні 1990 р. — 1-й секретар Харківського обласного комітету КПУ.

З січня 1990 — на пенсії.

З червня 1993 — головний редактором міжрегіонального промислового видання «Сельский журнал».

У 2006 — 2010 роках і 2014 — 2015 р. — депутат Харківської обласної ради від КПУ.

Автор книг: «Творчість мас і управління виробництвом» (1965), «Матеріальне та моральне стимулювання праці в промисловості» (1969), «Економічна ефективність стимулювання прогресу науки і техніки» (1973), 12 брошур, близько 100 статей.

Нагороди

Посилання