Перегляд вихідного коду сторінки Байка

{{Otheruses|Байка (значення)}}

[[Файл:Cat guarding geese c1120 BC Egypt.jpg|міні|праворуч|210пкс|[[Антропоморфізм|Антропоморфна]] кішка охороняє гусей, Єгипет, бл. 1120 рік до [[Наша ера|нашої ери]]]]

'''Ба́йка''' (від ''баяти''&nbsp;— «розповідати»,<ref>{{ЕСУМ1}}</ref><ref>{{СУМ-11|Баяти}}</ref> {{lang-la|fabula}}&nbsp;— оповідь)&nbsp;— жанр [[Епічний жанр|епічного]] роду, стисла вигадана розповідь у [[проза|прозі]] чи [[Вірш|віршах]], яка будується на [[алегорія|алегорії]], має інакомовний зміст, який втілюється в образах людей, [[Тварини|тварин]], риб, птахів, комах, [[Рослини|рослин]], речей і явищ навколишнього світу, а їхні вчинки ілюструють або ведуть до певного [[Мораль (передане повідомлення)|морального уроку]], що у кінці може бути явно доданий як стислий вислів.<ref name="литаври">{{ЛЗПЛ2001|частина =Байка|сторінки =53}}</ref><ref name="Лесин"/> Оповідь часто характеризують вигаданий [[наратив]] наївної та [[Алегорія|алегоричної]] композиції, в якому зображені розмовляючі тварини, люди чи інші [[Уособлення|персоніфіковані]] істоти, схожі на тварин. Інакомовлення в байці це, насамперед, реалізації алегорії за допомогою образів тварин, хоча алегорія в байці може реалізовуватися не лише завдяки анімалістичним образам,&nbsp;— будь-який предмет чи явище можуть виступати в ролі персонажів у творах цього жанру.<ref name="Лесин"/> У кінці або на початку байки висловлюється мораль. Іноді це неявно, читач повинен визначити це сам. [[Фабула]] (оповідь) байки стисла, драматична, дія розвивається швидко.<ref name="Лесин"/><ref name="корольова">''Наталія Корольова, Богдана Коробова''. Лексико-граматичні особливості інтерпретації байок Езопа у творчості українських письменників-перекладачів (на матеріалі перекладів Юрія Мушака) / Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. [https://philology-journal.com/index.php/journal/issue/view/4 № 1(29) (2021)]. ISSN 2709-8494 (Online), ISSN 1728-2659 (Print)
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2659.2021.29.3
</ref>

За словами [[Потебня Олександр Опанасович|Олександра Потебні]], «Байка&nbsp;— це відповідь на запитання, поставлені перед людиною самим життям».

[[Файл:The Ant and the Grasshopper - Project Gutenberg etext 19994.jpg|міні|праворуч|210пкс|Ілюстрація до [[Езоп]]ової байки: ''«[[Мурашка і Цикада|Цвіркун і Мураха]]»'', опублікована в 1919 році. Автор: Майло Вінтер.]]

==Літературний жанр==
<table style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 275px; border: #99B3FF solid 1px">
<tr>
<td valign="top" align="left">
<div style="background-color:#edece8">«Байка є один із способів пізнання житейських стосунків, характеру людини, одним словом, усього, що стосується морального боку життя людей».</div><br/>
----
{{center|''&nbsp;—[[Потебня Олександр Опанасович|О.Потебня]].''<ref>[[Потебня Олександр Опанасович|Потебня А.А.]] О мифологическом значении некоторых образов и поверий // Чтения в императорском Обществе истории и древностей российских.&nbsp;— 1865.&nbsp;— Т. 3.&nbsp;— Баба-яга.&nbsp;— С. 85–232; (стор.: 8)</ref>}}
</tr>
</table>

Байка&nbsp;— літературний жанр; коротка, зазвичай віршована розповідь, в алегоричній формі, що сатирично зображує людські вчинки і відносини. Це один із найдавніших літературних жанрів.<ref name="Потебня">[[Потебня Олександр Опанасович|Потебня А.А.]], Из лекций по теории словесности. Басня, пословица, поговорка, 3 изд., Хар., 1930; Выготский Л., Психология искусства, М., 1965, с. 117—55.</ref> Байка є близькою до [[притча|притчі]] та [[аполог]]а.<ref name="Потебня"/>  [[Комічне|Комізм]] і [[сатира]]&nbsp;— невід'ємні особливості байки.<ref>Главацька Ю.Л. Модель художнього концепту КОМІЗМ у текстах англомовних байок // Нова Філологія: Зб. наук. праць. — Запоріжжя: Вид-во ЗНУ, 2009. — Вип. 34. — С.45 – 50. [http://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/336 Доступ]</ref><ref name="Лесин">[[Лесин Василь Максимович]]. Літературознавчі терміни: довідник для учнів / В.М. Лесин. — К.: Рад. школа, 1985. — 251 c. (Стор.: 12, 23, 59, 110, 156, 169, 194)</ref> Хоча головна функція [[притча|притчі]] як і в байки,&nbsp;— повчальна, [[Дидактика|дидактична]], притча відрізняється від байки тим, що виключає тварин, рослини, неживі об'єкти та сили природи як акторів, які переймають мову чи інші здібності людства. Використання не завжди було таким чітким. На відміну від [[казка|казки]], байка коротша і зазвичай містить [[Мораль (передане повідомлення)|моралізуючий момент]].<ref name="чердакля">Езопові байки: для молодшого шкільного віку / перекладач: В. Забаштанський, А. Чердакля; автор передмови А.О. Білецький; ілюстратор А. Василенко. — Київ: Веселка, 1990. — 253 с. — пер. з новогрец. — ISBN 5-301-00691-6 (Стор.: 5, 6)</ref> Казка більша за [[оповідання]] і менша за [[роман]], коли байка є коротким віршованим або прозовим твором повчального характеру, що має алегоричний смисл. Байка має прозору ідею, розкриту в простому, зрозумілому сюжеті і, як правило, сформульовану самим автором на початку або в кінці байки («мораль», або повчання). [[Мораль (передане повідомлення)|Моралізаторська думка]] зазвичай міститься в окремому формулюванні, або вона включена в основний текст устами персонажа. Значення моралі залишається відкритим для обговорення, не обов'язково вимагає формулювання і зовсім не має бути однозначною. У байці, як правило, відсутні [[метафора|метафори]].<ref name="черевченко"/> Характери у байці є нескладними і становлять, здебільшого, класичні маски з яскраво виявленими характерними рисами. Людина, яка пише байки, є '''байкарем'''.

[[Файл:The North Wind and the Sun - Wind - Project Gutenberg etext 19994.jpg|міні|праворуч|250пкс|У [[байки Езопа|байці Езопа]] «Північний вітер і сонце» стихії та сили природи були оживлені та наділені людськими рисами; на ілюстрації Майло Вінтера показано, як [[Антропоморфізм|антропоморфний]] вітер марно намагається зірвати плащ з подорожнього.]]

В байці поєднуються риси [[Казки про тварин|казки про тварин]] і [[прислів'я]]. Байки про тварин&nbsp;— це байки, в яких тварини діють як люди і мають людські риси. [[Абстрактне мислення|Абстрактне]] поняття або судження передається через конкретний образ в інакомовній, [[алегорія|алегоричній]] формі (це коли мовиться про одне, а на увазі мається зовсім інше)&nbsp;— перенесенням людських якостей, стосунків, та загальних уявлень про них на конкретні образи тварин, рослин, людей, предмети.<ref name="Лесин"/> Хитрість у байках показано в образі [[Лисиці (триба)|лисиці]] (завжди хитрує; розумна, хитра, яка дбає лише про свою вигоду, улеслива), підступність&nbsp;— в образі [[змії]], [[заєць]] усього боїться, [[лев]] прагне [[влада|влади]], [[віслюк]] постійно пошивається в дурні. [[Гуска|Гусак]] вважається дурним, лев хоробрим, змія підступною, [[миша]] маленькою, [[ворона]] репрезентує недорікуватість, [[ягня]]&nbsp;— [[наївність]] і беззахисність, [[щука]]&nbsp;— хижацтво, [[хмара]]&nbsp;— непостійність, [[мурахи]]&nbsp;— працьовитість тощо. Міфічні істоти уособлюють певні риси характеру людей. Деякі тварини з'являються особливо часто, наприклад, лев (гнів, гординя), вовк (втілення жадібності, жорстокості, а потім несправедливості і беззаконня, до яких призводять ці якості; зажерливість, тупість), [[сова]] (мудра і кмітлива людина), віслюк (часто постає алегорією глупства й упертості), свиня (алегорія невдячності й невігластва), і лисиця. Ці тварини зазвичай мають характеристики, однакові майже в усіх байках. У байці про тварин персоніфікований образ [[Міфічна істота|міфічного звіра]] підкреслюється характерним іменем. У тих персонажів, які були запозичені в байку з усної [[Фольклор|народної творчості]], спостерігаються притаманні усталені риси характеру та поведінки. Байки мають [[Мораль (передане повідомлення)|повчальний зміст]].<ref name="Лесин"/>

[[Файл:Gustave Dore L'Ours Et L'Amateur Des Jardins.png|міні|праворуч|280пкс|Байки часто містять чітку [[моральність|моральну]] або [[Педагогіка|виховну]] думку. «Зробити комусь [[Ведмежа послуга|ведмежу послугу]]» означає завдати шкоди людині, якій треба допомогти, або посилити біль. Прислів'я походить від байки [[Жан де Лафонтен|Жана де Лафонтена]] про ведмедя, який убив свого сплячого господаря, коли хотів убити муху на його носі. Ілюстрацію зробив [[Гюстав Доре]].]]

[[Файл:Serpens_griset.jpg|міні|праворуч|280пкс|Байка Езопа ''«Хлібороб і змія»''. Автор іллюстрації: Ернест Ґрізет, 1870-ті роки.]]

[[Файл:10-3-La-tortue-et-les-deux-canards.jpg|міні|праворуч|280пкс|«[[Черепаха і дві качки]]» або Пастка автоматизмів. [[Жан де Лафонтен|Ла Фонтейн]] був натхненний дуже давньою індійською казкою, яку можна прочитати в [[Панчатантра|Панчатантрі]] (приблизно 300 р. до н. е.)]]

Класична байка організована з [[Мораль (передане повідомлення)|''моралі'']], яку ми хочемо продемонструвати, і ''розповіді'' про єдину й унікальну дію, яка базується на дуже чітких іграх протистояння між двома персонажами, що стає рушієм історії та зав'язує [[сюжет]]. Часто два персонажі опиняються в дуже різних суб'єктивних позиціях. Хтось хвалиться своєю силою, своїми вміннями чи своєю важливістю: він займає високу посаду; інший виглядає слабким або позбавленим ресурсів: він займає нижчу позицію. Завдяки непередбаченій події розповіді, той, хто займав високу позицію, опиниться на нижчій, і навпаки. В сюжетах з двома персонажами, байка завжди знає конфлікт, тобто про антагонізм між акторами, який заснований на розбіжних інтересах. Байка немає розгалуженого сюжету, розлогих описів, великої кількості персонажів, і розкриває певну проблему, що стосується суспільного життя, людської поведінки, характеру або явища життя. Фіксоване значення байки передає [[Мораль (передане повідомлення)|мораль]], яку легко вивести, особливо в стародавній байці. Цей висновок, який утілює повчальний (пізнавальний) зміст, утілює ідею байки, є аргументом, на якому вона побудована, і становить істотний елемент байки. Цей короткий зміст має глибоке узагальнення, та має на меті практичне застосування&nbsp;— вказати на недоліки чи висміяти вади або негативні явища, громадські зловживання, шкоду від порушень [[етика|етичних]] принципів, розкрити моральні хвороби людського суспільства (жорстокість, прагнення до багатства будь-якою ціною, знущання сильних над слабкими, несправедливість, брехливість, надмірну довірливість, [[свавілля]], та ін.), може попередити людину або підказати розумне рішення, відображати етичні і суспільні ідеали їх авторів. Висновок може бути доречним у різних життєвих ситуаціях, і навіть ставати [[крилаті вислови|крилатим висловом]]. Байка також застерігає від непродуманих вчинків і відсутності роздумів перед дією, як-от спуск у криницю, не врахувавши способу сходження (''«Лисиця і Коза»''), застерігає від пастки автоматизмів і невідповідних рефлекторних реакцій. У деяких байках, зміст яких очевидний, мораль не формулюється явно, автор воліє залишити читачеві самому вивести її з історії. Декотрі з них є повчальними історіями-застереженнями, які вчать, як поводитися в безмежному світі, як вижити у ворожому світі традиційних суспільств, де влада можновладців використовується без противаги, і де завжди є ризик мати справу з кимось сильнішим або спритнішим за себе. Багато байок досі представляють себе як відповіді на проблему або як розшифровку загадки. «Моральна» цінність байок часто піддавалася критиці. Те саме стосується байок [[Панчатантра|Панчатантри]], коли у більшості випадків [[порок]] винагороджується, тоді як [[чеснота]] іноді карається, а [[обман]] виявляється найнадійнішим засобом [[успіх]]у.

Жанр байки переважно має мандрівний сюжет. Запозичуючи сюжети з творів [[Езоп]]а, письменники зберігали незмінними алегоричний зміст і мораль байки, але змінювали персонажів і деталі. У байкаря [[Федр (байкар)|Федр]]а Крук замість шматка [[М'ясо|м'яса]] має [[сир]], і це залишилося незмінним у байках [[Жан де Лафонтен|Жана де Лафонтена]] та [[Крилов Іван Андрійович|І.Крилова]]. Українськими і російськими байкарями [[Крук]]а було замінено на [[Ґава|Ґаву]] (Ворону), яка уособлювала такі людські риси, як нерозумність та неуважність. Іноді байки мають авторський сюжет.

[[Файл:1-5 Le-loup-et-le-chien.jpg|міні|праворуч|265пкс|Байка Езопа про дикого та свійського осла стала для Лафонтена «[[Вовк і Пес|Вовком і собакою]]». Одна і та сама ідея в різний час перекладається по-різному.]]

Байки можна знайти в літературі майже кожної країни., і серед цих байок є багато схожих на сюжети, запозичені в Езопа.<ref name="чердакля"/>

== Витоки байки ==
[[Файл:PL Jean de La Fontaine Bajki 1876 364.png|міні|праворуч|265пкс|Ілюстрація до байки Езопа ''«[[Черепаха і Заєць]]»''. [[Гюстав Доре]] (1876).]]

[[Файл:Syrischer Maler von 1354 001.jpg|міні|праворуч|265пкс|Сирійська ілюстрація 1354 року сцени з Панчатантри, класичної збірки індійських байок про тварин: заєць обманює слона відображенням місяця.]]

Цей короткий твір повчального змісту, як жанр літератури, у якому діють персонажі, що уособлюють риси людських характерів, чесноти й вади, явища життя, використовує традиції [[фольклор|народної словесності]]. Як жанр вона постала з найдавніших [[Алегорія|алегорій]], [[міф]]ів, [[аполог]]ів, [[анекдот]]ів, [[Притча|притч]], [[Казка|казок]] про тварин, які [[Парабола (література)|параболічно]] використовувалися для втілення певної етично-моральної або суспільної проблематики. Байка сягає своїм корінням у фольклор та літературу [[Стародавній Схід|Давнього Сходу]].<ref name="литаври"/> [[Месопотамія]], ймовірно, була колискою цього жанру завдяки відкриттю багатьох байок, що датуються двома тисячами років до нашої ери.<ref name="Holzberg">{{iw|Niklas Holzberg|Niklas Holzberg|de|Niklas Holzberg}}, ''The Ancient Fable: An Introduction'', Bloomington, Indiana University Press, 2002, 128 p (стор.: 14)</ref> Таблички зі шкільних бібліотек [[шумер]]ської епохи коротко розповідають історії про підлесливу лисицю, незграбного собаку («Собака коваля, не зумівши перекинути [[ковадло]], перекинув горщик з водою») або зухвалого [[Комарі|комар]]а («А комар, який сів на спину слона, запитав того, чи може його вагу витримати, чи йому краще полетіти»). Багато з цих текстів демонструють велику спорідненість із [[прислів'я]]ми та мають [[антитеза|антитетичну]] конструкцію («Те, що ви знайшли, ви не говорите про це; але те, що ви втратили, ви говорите про це»). Однак вони не мають явної моралі.<ref>Karl Canvat et Christian Vandendorpe, La fable: Vade-mecum du professeur de français, Bruxelles-Paris, Didier Hatier, coll. «Séquences», 1993, 104 p. (стор.: 5-6)</ref>

===Греко-римська античність===
Спочатку байка не існувала як самостійний жанр, а лише як ілюстративний уривок, вставлений у поетичному чи прозовому тексті.<ref name="Holzberg"/> В такій функції байка зустрічається в найдавніших творах грецької літератури у VIII-VII столітях до н.е. у досвіді [[Гесіод]]а, [[Архілох]]а, [[Стесіхор]]а, трохи пізніше [[Сократ]]а (Сократ віршував сюжети Езопа).<ref name="литаври"/>

===Езоп у Греції===
<table style="float: right; margin-left: 1em; margin-bottom: 0.5em; width: 275px; border: #99B3FF solid 1px">
<tr>
<td valign="top" align="left">
<div style="background-color:#edece8">За іменем Езопа всяке алегоричне іномовлення для приховування в тексті того, чого не можна сказати відверто (в першу чергу через політичні чи ідеологічні обставини), почали іменувати [[езопівська мова|''езопівською мовою'']]. Інколи ''езопівською мовою'' називають [[підтекст]] художнього твору.</div>
</tr>
</table>

[[Файл:1-2 Le-corbeau-et-le-renard.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Малюнок (1838-1840 років) французького ілюстратора [[Жан Гранвіль|Жан-Жака Гранвіля]] до байки ''«[[Крук і Лисиця|Ворона і лисиця]]»'', яка була в Езопа і Федра.]]
[[Файл:The Fox and the Grapes.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Ілюстрація Майло Вінтера в «Езопі для дітей» байки ''«[[Лисиця і виноград]]»'', 1919 рік.]]

Байка набуває стабільної жанрової форми в Стародавній Греції. Як літературний жанр байка була створена завдяки [[Езоп]]у,&nbsp;— найбільшому байкарю античності, який жив між 7-м і 6-м століттями до нашої ери і, як кажуть, походить із [[Фригія|Фригії]], поблизу [[Чорне море|Чорного моря]]. Проза байки, що приписувалась байкареві Езопові, а також поету [[Бабрій|Бабрію]] (II ст н.е.) мали великий вплив. 

В античній літературі байка з'явилась, завдяки перекладам і переспівам [[Давня Греція|давньогрецького]] байкаря Езопа, і набула поширення в багатьох європейських літературах. Ще від прозових «притч» Езопа має здавна сформовану структуру, традиційне коло [[образ]]ів, [[Мотив (література)|мотивів]], [[сюжет]]ів. Одними з багатьох популярних байок Езопа є розповіді про ''голодного вовка й хитру лисицю'', ''хвалькуватого павича та довірливу ворону'', ''Заєць і Черепаха'', ''Лісоруб і Смерть'', ''Вітер і сонце'' тощо. 

Припускають, що Езоп був рабом і мав дуже непривабливу зовнішність, і йому вдалося звільнитися та побувати у царя [[Крез (цар Лідії)|Креза]], царів Вавилону та Єгипту, а загинув він у давньогрецькому місті Дельфи від рук підступних жерців, які звинуватили його в крадіжці за те, що він висміював жителів цього місця, тому що вони, замість того, щоб обробляти землю, жили за рахунок приношень, зроблених богу. Лише через три століття після смерті Езопа, його байки були зібраними і записаними. Його твори у IV—III ст. до н.е. упорядкував [[Деметрій Фалерський]], але збірка не збереглась. Відомі лише віршовані переробки творів Езопа, написані Федром, Бабрієм та Авіаном.

[[Файл:Kelileh va Demneh.jpg|міні|праворуч|200пкс|Сторінка з кодексу ''Каліли та Дімни'' 1429 року, перського перекладу ''[[Панчатантра|Панчатантри]]'', що зберігається в [[Палац Топкапи|палаці Топкапи]].]]

Доля заїкуватого та спотвореного колишнього раба спонукала його говорити про несправедливість могутніх та панів і про беззахисність слабких, про людські недоліки й вади. Він говорив про це не відкрито, а за допомогою алегорій та натяків, тобто інакомовно. Згодом, таку інакомовну розповідь почнуть називати [[езопівська мова|езопівською мовою]].

Езоп був дуже популярний уже в [[Класична Греція|класичну епоху]],<ref name="черевченко"/> про що свідчить той факт, що сам [[Сократ]], як кажуть, присвятив свої останні хвилини у в'язниці перед смертю перекладанню байок цього автора у вірші. [[Байки Езопа|Твори Езопа]] були найпопулярнішими творами античного світу. Езопу приписують до 400 текстів (за іншою версією 650).<ref name="черевченко"/> Федр, Бабрій, Авіан є пізнішими класиками цього жанру.<ref>''Шевчук Т.С.'' Античні традиції жанру в байках Г. Сковороди / Маґістеріум. — К., 2010. — Випуск 38. Літературознавчі студії. — С. 63–74. (Стор.: 64) [https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/14895 Доступ]</ref>

{{main|Байки Езопа}}

===Федр у Римі===
З Греції байка переходить до Риму. У давніх римлян до байки зверталися [[Горацій]], [[Федр (байкар)|Федр]] (І ст. до н.е.), [[Флавій Авіан|Авіан]] (ІV-V ст. н.е.), які часто запозичували езопівські сюжети.<ref name="литаври"/><ref name="черевченко"/> Римський письменник Федр у І столітті н.е. уклав найдавнішу збірку байок, і вона є збереженою до нашого часу.<ref name="Івашків"/> Федр змінив композційну структуру жанру (тому мораль передує змісту), надав байкам віршованої форми, посилив їх повчальний зміст, у своїх творах виступав проти зажерливості, брехні, висміював негідну поведінку багатіїв, дурість та інші людські вади, ставав на захист рабів і злидарів, вчив розважливості,  торкався соціально-політичних питань. Федр по-латинськи переклав віршем езопівські байки.<ref name="Лесин"/> Федр — один із класиків античної байки. Байки Федра написані шестистопним [[ямб]]ом.

===Елліністичний період===
Поет [[Бабрій]], еллінізований римлянин, сучасник Федра, у III столітті н.е. обробив і переписав езопові байки грецькою мовою та уклав їх у вірші. Відомі дві його збірки, які налічують 123 байки.

===Індо-перське джерело===
[[Індія|Індійським]] джерелом стала давньо-індійська «[[Панчатантра]]» («П'ятикнижжя», або «П'ять кошиків житейської мудрості»<ref name="Івашків">БАЙКА / Василь Івашків // Наукове товариство імені Шевченка: енциклопедія [онлайн]. Київ, Львів: НТШ, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2015. Доступно: https://encyclopedia.com.ua/entry-176</ref> III-IV ст. н.е.), впорядкована брахманом Вішну-Сарманом, а також її арабська («Каліла і Дімна») та грецька («Стефаніт та Іхнілат») редакції-перекази.<ref name="литаври"/>

==Продовжувачі в часи Середньовіччя та в епохи Відродження і Просвітництва==
Сюжети творів Езопа використовувалися байкарями по всьому світу.<ref name="черевченко">''Черевченко В.В.'' Ремінісценції античної байки у європейській літературі / Слов’янська філологія: історія, сьогодення, перспективи: матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції / відповідальна за випуск Л. Ю. Ріднева; [редкол. Зелінська О.Ю., Коваль В.О., Осіпчук Г.В., та ін.] — Умань: Візаві, 2017. — С.123–133. [https://dspace.udpu.edu.ua/handle/6789/8498 Доступ]</ref><ref>''Городничий Валерій''. [https://www.libertyspace.org.ua/2021/04/26/olena-pchilka-maty-pysmennytsia-pedahoh/ Олена Пчілка – мати, письменниця, педагог] | 26 квітня 2021 |  Житомирська обласна бібліотека для дітей</ref><ref>Байки в українській літературі XVII-XVIII ст. / Підг. тексту В. І. Крекотня. — К., 1963. — С.5-75. [http://litopys.org.ua/bajky/bajk02.htm Доступ]</ref> В літературу європейського Середньовіччя та [[Відродження]] спадщина Езопа перейшла через латинських байкарів. Тут байка поступається місцем тваринній комедії, де все поєднується. Вона знайшла відгомін у ''тваринному епосі'' й алегоричних поемах. Байки Езопа, які набули поширення по всій Європі, надихали [[Марі де Франс|Марію Французьку]] (кінець XII століття), Й. Штрікера, Г. Сакса, М. Дютера, С. Бранта, [[Франсуа Рабле]] та інших.<ref name="литаври"/> 

Найвищого розвитку жанр байки набуває у творчості [[Жан де Лафонтен|Жана де Лафонтена]], [[Готгольд Ефраїм Лессінг|Г.Е. Лессінга]], [[Крилов Іван Андрійович|І.Крилова]]. Французький просвітник Жан де Лафонтен став її реформатором, Лессінг розробив теорію жанру. Ж.Лафонтен порушив характерну йому умовно-алегоричну традицію й надав байці виражальної гнучкості, епічності та ліризму, перемістив центр тяжіння з моралізаторської частини сентенції на фабулу. У творах французького поета Лафонтена (1621-95) переробка езопівських сюжетів байки відповідає засадам раціоналістичного [[Просвітництво|Просвітництва]]. У Росії вершинних здобутківдосягла байка у творчості І.Крилова. Представниками цього жанру є: [[Джон Гей]] і Е.Мур&nbsp;— в Англії; Х.Ґеллерт, Й.Х.Ґотшел&nbsp;— в [[Німеччина|Німеччині]]; [[Тредіаковський Василь Кирилович|В.Тредіаковський]], Д.Кантемір, [[Сумароков Олександр Петрович|О.Сумароков]], М.Херасков, [[Хемніцер Іван Іванович|І.Хемніцер]], І.Дмитрієв&nbsp;— в Росії; К.Немирич, С.Трембецький, І.Красіцький, А.Міцкевич, Я.Деманьський, А.Фредро&nbsp;— в [[Польща|Польщі]]; К.Чапек, A.Й.Пухмаєр&nbsp;— у [[Чехія|Чехії]]; П.Славейков&nbsp;— в [[Болгарія|Болгарії]]; Г.Александреску, А.Донич&nbsp;— в [[Румунія|Румунії]]; Е.Штейнбарг&nbsp;— у східно-європейській єврейській літературі (ідиш).

==Байкарі==
Відомими байкарями є [[Езоп]], [[Бабрій]], [[Федр (байкар)|Федр]], [[Флавій Авіан]], [[Жан Лафонтен]], [[Крилов Іван Андрійович|Іван Крилов]]. 

<gallery widths="150" heights="150" class="center">
File:Velázquez - Esopo (Museo del Prado, 1639-41).jpg|[[Езоп]], автор портрета [[Дієго Веласкес]]
File:Valmiki_Ramayana.jpg|[[Вальмікі]]
File:Jean-de-la-fontaine.jpg|[[Жан де Лафонтен]]
File:Sullhan saba.jpg|[[Сулхан-Саба Орбеліані]]
File:John Gay - Project Gutenberg eText 13790.jpg|[[Джон Гей]]
File:Christian Fürchtegott Gellert.jpg|[[Крістіан Фюрхтеготт Геллерт]]
File:Lessing in blue.jpg|[[Готгольд Ефраїм Лессінг]]
File:Krafft the Elder Ignacy Krasicki (detail).jpg|[[Ігнацій Красіцький]]
File:DositejObradović.jpg|[[Досітей Обрадович]]
File:Samaniego.jpg|[[Фелікс Марія де Саманьєго]]
File:Tomas de Iriarte Joaquin Inza.jpg|[[Томас де Іріарте-і-Оропеса]]
File:Jean-Pierre Claris de Florian.jpg|[[Жан-П'єр Кларі де Флоріан]]
File:Ivan Krylov.jpg|[[Іван Крилов]]
File:Andersen-hc.jpg|[[Ганс Крістіан Андерсен]]
File:Abierce.jpg|[[Амброуз Бірс]]
File:Joel Chandler Harris ("Uncle Remus").jpg|[[Джоел Чендлер Гарріс]]
File:Wladyslaw Reymont.jpg|[[Владислав Реймонт]]
File:Felix Salten 1910.jpg|[[Фелікс Зальтен]]
File:Don Marquis.jpg|[[Дон Маркіз]]
File:James Thurber NYWTS.jpg|[[Джеймс Тербер]]
File:GeoreOrwell.jpg|[[Джордж Орвелл]]
</gallery>

== Байка в українській літературі 18-19 століть ==
В [[українська література|українській літературі]] байковий жанр також має свої традиції. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках [[Довгалевський Митрофан|Митрофана Довгалевського]], [[Феофан Прокопович|Феофана Прокоповича]], [[Кониський Григорій|Георгія Кониського]]. Байки використовували у своїх «казаннях» Іоаникій [[Галятовський]] та [[Радивиловський Антін|Антоній Радивиловський]]. Нову літературну байку в Україні започаткував [[Григорій Сковорода]] «[[Байки Харківські|Баснями харьковскіми]]» ([[1753]]—[[1785]]). Г. Сковорода називав [[Мораль (передане повідомлення)|мораль]] байки «силою» (тобто, пояснення моралі),<ref>Григорій Сковорода. Харківські байки. 1955. — Видання української книгарні „Говерля“ в Ню Йорку. „HOWERLA“ 41 E. 7th str. New York 3, N.Y. (Стор.: 4)</ref> підкреслюючи її значення для зміцнення душевних сил людини.

У перші десятиліття [[19 століття]] в період становлення нової національної літератури, байка була одним із домінуючих і найпродуктивніших жанрів, що значною мірою сприяло демократизації літературного процесу. З утвердженням просвітительського реалізму популярними стають віршовані байки [[Білецький-Носенко Павло Павлович|П.Білецького-Носенко]], а П.Гулак-Артемовського, [[Боровиковський Левко Іванович|Л.Боровиковського]], Є.Гребінки, що втілюючи у своїх творах традиції Езопа, пишуть байки лафонтенівсько-криловського типу та байки-приказки на основі народної творчості і побутових реалій українського життя, наповнюючи жанр соціальним змістом. [[Петро Гулак-Артемовський]], [[Левко Боровиковський]] та [[Євген Гребінка]] збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, використовуючи Езопові сюжети й образи, українські [[митець|митці]] додавали їм виразного національного колориту. Як і давньогрецький байкар, українські письменники викривали людські й суспільні вади, прославляли моральні чесноти.

До розвитку нової української реалістичної байки у ХІХ столітті мали відношення байкарі П.Гулак-Артемовський, Л.Боровиковський, Є.Гребінка й особливо Л.Глібов. Розквіт жанру в українській літературі пов'язують із іменем [[Леонід Глібов|Леоніда Глібова]]. Частіше, це твори на запозичені сюжети, яким надано українського колориту, а також оригінальні і пройняті ліризмом та дотепністю. Переважно віршовані, та меншою мірою прозові байки філософсько-дидактичного та гумористичного, змісту продовжували: [[Павлин Свенціцький|П.Свєнціцький]], [[Старицький Михайло Петрович|М.Старицький]], [[Федькович Осип-Юрій Адальбертович|Ю.Федькович]], зверталися [[Іван Франко]], [[Олена Пчілка]], [[Борис Грінченко]], [[Самійленко Володимир Іванович|Володимир Самійленко]].

== Байка в українській літературі 20 століття ==
У [[20 століття|20 столітті]] байки писали [[Еллан-Блакитний Василь Михайлович|Василь Блакитиний]], [[Пилипенко Сергій Володимирович|Сергій Пилипенко]], [[Годованець Микита Павлович|Микита Годованець]], [[Косматенко Анатолій Денисович|Анатолій Косматенко]], [[Павло Глазовий]], [[Ярошенко Володимир Мусійович|В.Ярошенко]], [[Воскрекасенко Сергій Іларіонович|С.Воскрекасенко]], [[Олійник Степан Іванович|С.Олійник]], [[Павло Ключина]], [[Косматенко Анатолій Денисович|A.Косматенко]], [[Сліпчук Петро Олексійович|П.Сліпчук]] та ін. Ці автори також користувалися народними байками, зібраними І.Рудченком, В. Шухевичем, B. Гнатюком та ін. Байка зазнає певної еволюції, і на думку Н.І. Тарасової, крім сюжетних байок, виникають нові різновиди: ''байки-приповідки'' («ліліпути»), а також ''байки-епіграми'', ''байки-жарти'', ''байки-пародії'' тощо.<ref name="черевченко"/>

==Ілюстрація до байки==
Оскільки в байці представлені прості дії, які виконують дуже типові персонажі, то вона добре підходить для ілюстрації, і це підсилює привабливість історії, одразу запускаючи процес інтерпретації в читача.

[[Файл:Grandville, Ombres portées, 1830, K63.jpg|міні|center|510пкс|[[Жан Гранвіль]], «Принесені тіні», 1830. Цей ілюстратор був зачарований подібністю між типами людей і тварин.]]

== Див. також ==
{{Вікіцитати1}}
* [[Баєчка]]
* [[Обрамлення]]
* [[Міфічна істота]]
* [[Анекдот]]
* [[Легенда]]

== Деталізація джерел ==
{{reflist|2}}

== Література ==

* ''Деркач Б. А.'' Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі.&nbsp;— К., 1977.
* {{ЛСД}}&nbsp;— С.&nbsp;75-76.

== Посилання ==
* {{ЛЗПЛ2001|частина =Байка|сторінки =53}}
{{Портал|Література}}
* [http://scovoroda.info/stories.php Байки Григорія Сковороди] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100107095817/http://scovoroda.info/stories.php |date=7 січня 2010 }}
* {{ЛЗЕ1|частина =Байка|сторінки =109}}
* {{ЛЗЕ1|частина =Клехда|сторінки =487}}
*[https://tales.org.ua/bajky/ Байки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211119103719/https://tales.org.ua/bajky/ |date=19 листопада 2021 }} в онлайн-бібліотеці TOU
{{Наратив}}
{{Українські традиції}}

{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Байки]]
[[Категорія:Ліричні жанри]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]