Сідлецький Людвіг
| Людвіг Сідлецький | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | «Сава Крилач» | |||
| Народився | 9 квітня 1878 м. Іркутськ | |||
| Помер | 1944 ? | |||
| Діяльність | письменник | |||
|
| ||||
Людвіг Сідлецький (Людвіґ Ґжимала Сідлецький, Людвик Ґжимала-Сєдлєцький, «Сава Крилач») (9 квітня 1878, Іркутськ — 1944 (?)) - український політик, письменник, прозаїк. Ветеран Армії УНР. Один з провідних діячів Союзу гетьманців-державників.
Життєпис
ред.
Народився 9 квітня 1878 року в Іркутську в польській родині, яку вислали до Сибіру за участь у повстанні 1863 р.
Вивчив українську мову за українським перекладом Біблії. Дитинство минуло в родовому маєтку біля Злотополя на Кропивниччині.
Наприкінці 1890-х член польської революційної організації «Промінь». У 1899 студент Львівської політехніки, але не довго. У 1900 співорганізатор Української Соціалістичної Партії, поширював нелегальну літературу. У 1905 році за поширення прокламацій був висланий на три роки на Північ, однак втік із заслання і, взявши з собою шестилітнього сина Гнатка, емігрував до Бразилії. (Їхні пригоди він потім опише в книжці «В пралісах Південної Америки»)[1].
У лютому 1909 року брав участь в з'їзді поміщиків і польської інтелігенції Лівобережної України в помешканні Франчески Вольської в Києві. Ця група називала себе «українцями польської культури» або «українцями-римокатоликами» і підтримувала видання газети «Przegląd Krajowy» (Київ, 1911), а також збірника студій «Z dziejów Ukrainy.
Був одружений з сестрою Максима Рильського[джерело?], а його син загинув під Крутами[джерело?]. У 1920 р. у Відні керував безпартійною організацією "Союз українських старшин" Відні[2]. Був старшиною армії УНР.
З 1924 року проживав у Львові, працював у адміністрації маєтків архієпископа Андрея Шептицького та в концерні Івана Тиктора. У 1933-36 роках мешкав у Варшаві і працював відповідальним редактором часопису «Рідна Мова», який редагував Іван Огієнко. З Варшави надсилав до львівської преси свідчення про Голодомор, які отримав від селян, яким вдалося втекти через кордон. Коли у 1936 році редакція переїхала до Жовкви, знову переїхав до Львова.
У 1939–1941 рр. перебував у Кракові і Переворську. Потім рушив на Східну Україну, проте після повернення сталінських військ до Полтави у 1943 р. його слід пропав.
За деякими відомосями під час німецької окупації був директором місцевого Лігеншафту в смт. Чернелиця на Городенківщині (Покуття), співпрацював з УПА, застрелився в криївці у 1944 році разом із дружиною, оточений радянськими військами.
Твори
ред.- Крилач Сава. Самостійник. Повість. — Торонто: Клуб приятелів української книжки, 1955. —.
- Сава Крилач. З Києва до Полтави в 1918 році // Календар-альманах "Дніпро" на звичайний рік 1940. Річник XVII. Львів. 1939. Накладом Українського Товариства Допомоги Емігрантам з України у Львові (Ринок, 10). Стop. 63-74.
- Сава Крилач. В пралісах Південної Америки. Видавництво "Праця" (Бразилія).
Примітки
ред.- ↑ Як Людвик став Савою
- ↑ Союз українських старшин у Відні // Громадська думка. 15 липня 1920.
Література
ред.- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.