Гвідо Альберто Фано
Гвідо Альберто Фано (італ. Guido Alberto Fano; *18 травня 1875, Падуя — †14 серпня 1961, Спілімберго) — італійський композитор, піаніст, педагог і диригент.
| Гвідо Альберто Фано | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 травня 1875[1][2][…] |
| Місце народження | Падуя, Венето, Італія[2][4] |
| Дата смерті | 14 серпня 1961[1][2][…] (86 років) |
| Місце смерті | Спілімберго, Порденоне[d], Фріулі-Венеція-Джулія, Італія |
| Громадянство | .svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Професії | композитор, диригент, піаніст |
| Вчителі | Cesare Pollinid |
| Відомі учні | Barbara Giurannad |
| Інструменти | фортепіано |
| Заклад | Міланська консерваторія |
 Файли у Вікісховищі | |
У 1894—1897 роках вивчав фортепіано і композиції Джузеппе Мартуччі, який вважав його своїм найкращим учнем. Після отримання диплому композитора, посів перше місце за «Società del Quartetto», сонати для фортепіано та віолончелі. Разом з Габріеле д'Аннунціо працював над виданням музичної продукції Антонія Сконтріно[5]. В 1905—1912 роках займав посаду директора консерваторії Парми, в то й же час писав композиції та навчався диригенству. Потім очолив консерваторії в Неаполі і Палермо. Одним з його учнів був Франко Капуана. Фано виступав як піаніст і член камерних груп, також диригував симфонічними оркестрами. Активно виступав за популяризацію класичної музики. У 1938 році Фано припиняє свою роботу через тодішній режим, в 1943—1945 роках переховувався у Фоссомброне та Ассізі. Після війни Гвідо повернувся до роботи[5].
Основні роботи
ред.
Опера
ред.- Astrea, 1903
- Juturna, 1912
Симфонічна музика
ред.- Preludio sinfonico, 1896
- Andante e allegro con fuoco per pianoforte e orchestra, 1900
- Due poemi per canto e grande orchestra, 1907
- La tentazione di Gesù, 1909
- Impressioni sinfoniche da Napoleone, 1949
Камерна музика
ред.- Fantasia Sonata na skrzypce i fortepian, 1893
- Romanza na fortepian i wiolonczelę, 1894
- Pagine d'album na skrzypce i fortepian, 1895
- Andante appassionato na skrzypce i fortepian, 1896
- Sonata na fortepian i wiolonczelę, 1898
- Quintette na fortepian i instrumenty smyczkowe, 1917
- Ansietà na skrzypce i fortepian, 1932
- Allegretto scherzoso na fortepian i wiolonczelę, 1932
Фортепіанна музика
ред.- Allegro, Melodia, Presto, 1892
- Preludio, Mestizia, Valse-Impromptu, Intermezzo, Studio, Finale, 1892-93
- Sonatina, 1895
- Sonata, 1895-99
- Quattro Fantasie, 1896
- L'enfant s'amuse; Imago … e Solitudo, 1933
- Tema con variazioni, 1941
- Corale variato, 1942
Вокальна музика для голосу і фортепіано
ред.- Cinque canti до тексту Джузеппе Ліпаріньєго, 1900
- Tre Canzoni del Decameron до тексту Джованні Боккаччо, 1901
- Nebbia до тексту Джованні Пасколі, 1906
- Passa la nave mia до тексту Джозуе Кардуччі, на вірші Генріха Гейне, 1906
- Vere novo до тексту Джозуе Кардуччі, 1906
- Il sogno della vergine до тексту Джованні Пасколі, 1913
- Le Lis до тексту Альфонса де Ламартіна, 1916
- Triste canto до тексту Enrica Panzacchiego, 1933
- Tre canti до текстів Габріеле д'Аннунціо i Джозуе Кардуччі, 1945
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #13494349X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б Fano Vitale, " Maestro compositore a pieni voti e con lode ". Vita e opere di Guido Alberto Fano, [w:] «Martini» docet. Atti delle giornate di studio, Conservatorio di musica «Giovan Battista Martini», Bologna 2007, s. 67–85.